Розклад в адаптивних проєктах

Ітерації замість діаграми на рік

В адаптивному проєкті ніхто не малює детальний мережевий графік на пів року вперед: вимоги змінюються надто часто. Натомість розклад тримається на ітераціях однакової довжини — у Scrum їх називають спринтами, найчастіше по 1–4 тижні.

Як це працює в нашій студії, де рівні роблять двотижневими спринтами:

• Беклог — список усього, що треба зробити з рівнями, упорядкований за важливістю.
• Планування спринту. Команда бере з верху беклогу стільки, скільки реально встигне за два тижні.
• Щоденна синхронізація — 15 хвилин, щоб звірити, хто що робить і що заважає.
• Демо і ретроспектива наприкінці: показати результат і обговорити, як працювати краще.

Довжину спринту не змінюють: якщо робота не встигла, її переносять у наступний спринт, а не подовжують поточний. Саме тому розклад стає передбачуваним.

Швидкість команди

Скільки сторі-поінтів команда закриває за спринт, називають швидкістю (velocity). Її не задають, а вимірюють. Наприклад, за чотири спринти команда закрила 22, 26, 25 і 27 поінтів — у середньому близько 25.

Це дає змогу планувати реліз. Якщо в беклозі рівнів лишилося 150 поінтів, то при швидкості 25 знадобиться приблизно 6 спринтів, тобто 12 тижнів. Якщо власник продукту додає в беклог нові задачі, дата релізу чесно відсувається, або щось інше виходить із беклогу.

Діаграма згоряння

Щоб бачити, чи встигає команда, будують діаграму згоряння (burndown chart): скільки роботи лишилося на кожен день спринту. Якщо лінія факту йде вище ідеальної, команда відстає, і це видно вже в середині спринту, а не в останній день.

Буває і діаграма зростання (burnup chart): скільки роботи вже зроблено і скільки всього в беклозі. Вона краще показує, коли до беклогу додають нові задачі.